Павлюк Трус. Не виню

Не виню… И не зову родною!..

Слов душевных не ищи во мне…

Облик и глаза твои не скроют,

Как улыбки капают на снег, —

Ты стоишь… И хочешь стать родною?

 

Ты стоишь… А на душе метели…

А на душе холодные листы.

Гаснет взгляд… хоть губы пламенеют

И догорают в заметях пустых, —

Ты одна… И снежные метели.

 

Ты одна… И не зовут родною.

Даже в мыслях слову не звенеть!..

Потому снега тебя не скроют, —

Облик будет розой пламенеть,

Но никто не назовёт родною…

 

Я тебя не назову любимой,

А покорно стану в стороне.

Скажет то, что в памяти хранимо,

Что тебя одну в былой весне

Называл я дорогой, любимой.

 

Называл. И сердцем был в тревоге.

И оно решило всё вдвойне;

На какой заснеженной дороге

Молодыми встретим бури дней

И чистейших дум не заморозим?

 

Не утратим цель во время боя,

С полыханьем солнца огневым?

Будет смех, как утро золотое,

Будет плач со смехом грозовым —

Чтобы на века ни дня без боя!

 

Только  всё, что нам дано не вечно,

Это дар, чтоб расцветать и жить…

…………………….

Потому ты молодость калечишь,

Если тратишь только для души

Всё, что в жизни временно, не вечно!..

 

Потому утешусь хоть немного,

Что без огорчений, лишних слов

Наши снежные нехитрые дороги

Разошлись на поле за селом,

Где шумят деревья по отлогам.

 

Где снега белеют на озёрах

И для клёнов сонная пора.

Может, недовольство… и укоры —

Всё развеют дикие ветра,

Как туман на дремлющих озёрах.

 

Может, пожалеет кто бедняжку

И за губы молодость отдаст?

Я же за посконную рубашку

Своё сердце в бархат не продам, —

Ведь на мне рядняная рубашка!..

 

Не виню… И не зову родною!..

Слов душевных не ищи во мне…

Облик и глаза твои не скроют,

Как улыбки сыплются на снег, —

Ты стоишь… И хочешь стать родною?


Смотришь ты… А на душе метели…

А на душе кровавые листы.

Гаснет взгляд… Хоть губы пламенеют

И догорают на лугах пустых,

Ты одна… Промозглые метели…




Не віню

 

Не віню… І дарагой не клічу!..

Шчырых слоў ты не прасі ў мяне…

Угадаць не трудна па абліччу,

Як усмешкі сочацца на снег, —

Ты стаіш… І думаеш, паклічу?

 

Ты стаіш… А на душы завеі…

А на душы халодныя лісты.

Гасне зірк… хоць вусны пунсавеюць

І дагараюць у замецях пустых, —

Ты адна… І снежныя завеі.

 

Ты адна… Ніхто цябе не кліча

І ніхто у думках не заве!..

Вось чаму смуглявае аблічча

Будзе ружаю у снезе пунсавець,

Ды ніхто сваёю не пакліча…

 

Не паклічу любаю дзяўчынай,

А пакорна стану ў далавах.

Скажуць толькі думы-успаміны,

Што калісь адну я называў

Дарагой і любаю дзяўчынай.

 

Называў, бо сэрца у трывозе

Вырашыла двойчы ў цішыні;

На якой аснежанай дарозе

Мы сустрэнем маладосці дні

І крынічных дум не замарозім?

 

Не загубім мэту у змаганні,

З агняцветам сонечных зарніц?

Будзе смех, як залатое ранне,

Будзе плач са смехам навальніц —

Каб жыло у вечнасці змаганне!

 

Але ўсё, што у жыцці не вечна,

Гэта дар, каб зацвітаць і жыць…

…………………

Вось чаму ты моладасць калечыш,

Калі траціш толькі для душы

Тое ўсё, што у жыцці не вечна!..

 

Вось чаму адным сябе суцешу,

Што без крыўды лішняе і слоў

Нашы простыя, аснежаныя сцежкі

Разышліся ў полі за сялом,

Дзе шумяць таполі на паўзмежку,

 

Дзе снягі бялеюць на вазёрах

І маўчаць у снезе явары.

Можа, роспач… скаргі… і дакоры

Паразвеюць дзікія вятры,

Як туман у наквеці вазёраў.

 

Можа, хто адну цябе прытуліць

І за вусны моладасць аддасць?

Але я за зрэбную кашулю

Ў аксаміты сэрца не прадам, —

Бо на мне радняная кашуля!..

 

Не віню і дарагой не клічу,

Шчырых слоў ты не прасі ў мяне!..

Угадаць не трудна па абліччу,

Як усмешкі сыплюцца на снег, —

Ты стаіш… І думаеш, паклічу?

 

Ты глядзіш… А на душы завеі,

А на душы крывавыя лісты.

Гасне зірк… Хоць вусны пунсавеюць

І дагараюць у занізях пустых,

Ты адна… І золкія завеі…


1927

 

 

 

 







Надежда Буранова, поэтический перевод, 2024

Сертификат Поэзия.ру: серия 851 № 182688 от 13.05.2024

3 | 2 | 95 | 02.06.2024. 00:08:18

Произведение оценили (+): ["Екатерина Камаева", "Аркадий Шляпинтох", "Барбара Полонская"]

Произведение оценили (-): []


Надежда, здравствуйте.
Наверное, завершающая строфа не скопировалась. 

Здравствуйте, Барбара. Спасибо, действительно строфа не захватилась при копировании. Внесла исправления.